Громадська рада при Черкаській облдержадміністрації вимагала не виносити на розгляд сесії облради підготовлений проект обласної програми. Його якість була визнана вкрай низькою, а окремі положення викликали якщо не здивування, то обурення експертів. Область потребує ґрунтовної стратегії розвитку села на середню і віддалену перспективу, але не в тому вигляді, в якому обласна рада поспіхом і не читаючи затвердила програму. Така «восьмирічка» стане лише формальною підставою для «засвоєння» сотень мільйонів гривень платників податків, наших публічних коштів.
Як мають виглядати стратегії розвитку територій? Які фахівці мають бути залучені до цього процесу? Скільки на це потрібно часу? Яким чином здійснювати публічне обговорення і забезпечувати участь громадськості в напрацюванні стратегії?
Відповіді на ці питання відомі експертам, які стикались з таким складним і відповідальним процесом як стратегічне планування. Такі експерти є і в Черкасах. (Один з них – Анатолій Рекун, заступник голови Громадської ради при Черкаській ОДА, який перший почав «бити на сполох» при підготовці проекту «Черкаське село – 2020», а потім провів громадську експертизу проекту)
Бюджетна програма – дещо інший жанр. Але і в тому і в іншому випадку в проект документу закладаються результати статистичних, економічних, екологічних, гуманітарних, соціологічних досліджень. Група фахівців ретельно зважує кожен розділ та абзац тексту, підкріплює напрацювання розрахунками і цифрами, посилається на нормативно-правову базу. Кожна народна гривня має витрачатись максимально ефективно, прозоро і зрозуміло. Тому кошторис справжньої програми виписаний детально. Гарна програма містить чіткі критерії та показники, звернувшись до яких на будь-якому етапі реалізації програми (стратегії) можна оцінити стан її виконання і успішності. В проекті програми закладені всі кількісні показники, вона максимально конкретна та інноваційна.
Що з вищенаведеного є в затвердженій 22 листопада 2011 програмі «Село Черкащини 2020» (далі для зручності - Програми)? Нічого, або майже нічого. Текст Програми є зразком невдалої компіляції розрізнених відписок профільних підрозділів, витягнутих з пильної шафи старих напрацювань, вже діючих програм (!), цитат з нормативних документів. На 75% мінімум текст складається з констатації фактів та рапортів про досягнення. Тоді як Програма має зазирати в майбутнє.
Структура Програми суперечить логіці програмного документу і є погалузевою. Тоді як вимоги до, наприклад, проектної заявки на фінансування від будь-яких серйозних національних чи міжнародних структур мають принципово інший вигляд. Там має бути: опис наявної ситуації та формулювання проблеми, чітко і вимірювано сформульована мета, галузеві завдання, очікувані результати по кожному завданню, критерії їх настання, механізми моніторингу, хронологічно викладені етапи реалізації з детально спланованими заходами. І вже по заходах має складатися кошторис, в якому мають бути обґрунтування потреб в кількості та наведена орієнтовна вартість на підставі актуальних і прогнозованих цін на товари та послуги.
Мета проекту не виправдовує більш як трьох мільярдів коштів, передбачених на її реалізацію. Судіть самі: «Мета Програми полягає в формуванні основних засад розвитку сіл області, вдосконаленні управління їх соціально-економічним розвитком, забезпеченні на умовах самодостатності бюджету позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку, життєвого рівня населення та поліпшення якості громадських послуг». Незрозумілими є поняття «засади розвитку сіл області», «управління соціально-економічним розвитком», «умови самодостатності бюджету», «позитивні зрушення у соціально-економічному розвитку», «громадські послуги». Експерти, які аналізували Програму, «собаку з’їли» в цій темі, але однозначно зрозуміти, що криється під цими заклинаннями не змогли. Так само загадкою залишається слово, яке явно пропущено перед словосполученням «життєвого рівня населення». Сподіваємось, це мало бути слово «підвищення».
Мета мала бути перлиною всієї Програми, повинна була бути ретельно і критично проаналізована десятки разів, там не мало б бути жодного двозначного або сумнівного змісту. Нажаль це не так. Доводиться констатувати, що мети в нормальному розумінні трьохмільярдна восьмирічна програма просто не має. Так само як і не має бачення того, яким має бути село зразка 2020 року.
В розділах програми (які структурно абсолютно несхожі) майже немає конкретних кількісних показників. Жодної цифри в розділі про освіту. Під заголовком «Шляхи вирішення завдань» дві з половиною строчки, які варті того, щоб їх тут навести: «Передбачається, що розвиток сільської школи повинен здійснюватися з відповідною підтримкою з боку держави. Це забезпечить послідовність, системність у вирішенні питання здобуття дітьми сільської місцевості високоякісної освіти». А от під жирним заголовком по центру сторінки «Оцінка фінансових та матеріально-технічних ресурсів» розташовується фраза «Фінансування здійснюватиметься за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством». (О, капітан Очевидність, ти не залишаєш нас в скрутну хвилину!) За такі глибокі висновки варто нагороджувати авторів розділу річними відрядженнями до сільських малокомплектних шкіл на посилення їх кадрового потенціалу.
В розділі про медицину конкретики дещо більше. Сам розділ краще структурований, цілі виписані зрозуміло, проте також не містять конкретних показників. «Підвищення якості та доступності медичної допомоги» є річчю суб’єктивною. Заходи на виконання завдань передбачені, але без кількісного компонента. Але ж цифри просто просяться в текст: «відкриття лікарських амбулаторій загальної практики-сімейної медицини на базі фельдшерсько-акушерських пунктів, що обслуговують 1000 і більше населення». Невже немає даних про кількість таких ФАП? А як тоді зрозуміти потребу в коштах? А от в найбільш конкретному пункті – справжні географічні новини: «відкриття хоспісу на базі Ротмистрівської районної лікарні». В Смілі можуть запанікувати, дізнавшись, що райцентр переїжджає до Ротмистрівки.
Розділ про культуру вганяє послідовно в придуркуватий оптимізм, потім в цинізм, а після в безнадійний песимізм. Оптимізм викликаний констатацією успіхів на ниві сільської культури і п’ятьма тисячами сільських самодіяльних колективів, які обліковуються нашими культуртрегерами. Цинізм з’являється після прочитання фрази «галузь має значні труднощі, зокрема в поліпшенні фінансування». Але правди ніде діти. Таки потребує. Адже чорним по білому вказано, що програмою на потреби культури протягом восьми років буде виділено 235,4 млн. гривень. З них майже 67 млн. – спонсорські кошти. Спонсори ще не знають, що вони спонсори, а автори програми знають вже навіть наскільки вони готові відкрити гаманці. На що саме будуть брати кревні у благодійників, в розділі не вказується. Звідки тоді цифри? Там розберемось. Тут і починається песимізм.
Є в Програмі розділ «Сприяння індивідуальному житловому будівництву та забезпеченість житлом працівників соціально-культурної сфери». Він цілком складається зі звіту по програмі, яка діє з 2000 року і має назву «Власний дім». Так от, ця програма залучила за 11 років з бюджетів всіх рівнів аж 5 млн. 88 тис грн. Щасливими клієнтами програми стали 288 осіб, з яких купили чи побудували нове житло аж 32 особи. В середньому по три особи на рік. Решта відремонтували оселі чи провели газ. Цим насиченим процесом опікується спеціальна установа - Державне підприємство «Черкаський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». Чули? Отож. В розділі жодного планового показника, лише звітні.
В розділі, який має оптимістичну назву «Підвищення рівня заробітної плати працюючого населення» багато цифр. Здебільшого, аналізується наявна ситуація. Деякі показники викликають здивування. Ви знали, що середня зарплата штатного працівника в господарствах Канівського району становить 3784,9 грн. на місяць? Цікаво, а в Канівському районі про це знають? А може не треба було зарплату топ-менеджерів птахофабрик враховувати? Менше з тим, обернемося в світле майбутнє. Очікуємо, що завдяки Програмі середня зарплата селянина на Черкащині збільшиться з 1608 грн в 2010 році до 4982 грн. в 2020-му. Людина планує, Господь сміється. Середній річний індекс інфляції протягом 2001 – 2010 рр. становив в середньому 12% на рік (була і дефляція, було і 22%). І це – офіційні розрахунки, до методики здійснення яких у незалежних експертів є серйозні претензії. Попрацювавши хвилину з калькулятором, ви дізнаєтесь, що при середньорічному рівні інфляції в 12%, реальна купівельна спроможність зарплати в 1608 грн. в цінах 2010 буде тотожній зарплаті в 4994 грн. в цінах 2020 року. Вловлюєте думку? Автори розділу просто інфляцію порахували.
Читаючи розділ про «Рівень зайнятості населення та створення нових робочих місць» звертаєш в першу чергу увагу на висновки, які слідують після трьох сторінок аналізу поточної ситуації. В аналізі є математична недоречність. 8 років по 2 тисячі створених робочих місць в підсумку дають 21,5 тисячу додаткових робочих місць до закінчення Програми. Але висновки це не псує. Вони являють собою два абзаци. Квінтесенцією є твердження: «виникла необхідність відродження сільськогосподарської кооперації, створення та розвитку суб’єктів аграрного ринку, формування їх інфраструктури». Хто ж проти? Але навіть повного консенсусу усіх з усіма недостатньо для настання омріяного відродження кооперації. Для цього треба здійснити певні заходи, протягом восьми років йти до мети, залучаючи бюджетні та інші кошти. Так, в розділі є цікаві розрахунки і окреслені можливі шляхи збільшення кількості робочих місць, підвищення прибутковості та рентабельності господарств. Але немає головного – плану діяльності, конкретних заходів, які дадуть вказану цифру приросту кількості робочих місць.
Але наряду з безробіттям (про його природу може бути окрема дискусія) тут автори програми мали б згадати про таку проблему як депопуляція, яка особливо гостро проявляється саме в сільській місцевості. Сільське населення стрімко старішає, молодь виїжджає. Саме час замислитись про програми залучення внутрішніх (а можливо і зовнішніх) мігрантів, програми стимуляції переселення активного працездатного населення з інших регіонів, з міст. Тут і інновації є де застосувати, і результат вимірюваний, і принцип «гроші ходять за людиною» дуже доречним є.
Вісім сторінок Програми займає розділ «Раціональне використання та охорона земель Черкаської області». Можу помилятися, але це дуже схоже на текст підручника або окреме дослідження, яке просто шляхом застосування функцій COPY та PAST було інтегроване в текст Програми. Так, це важливо, але в порівнянні з трьома нікчемними абзацами про підприємництво і двома про промисловість, мабуть, забирає на себе забагато уваги. Конкретних заходів звичайно ж немає, але є цікаві викладки. Є крім того надзвичайно конкретна і вимірювана річ – висновок про необхідність скорочення частини розораних земель в сільгоспугіддях до 65% з нинішніх 87,6%. Грунтознавці мабуть праві зі своєї точки зору, але як бути з необхідністю суттєво збільшувати обсяги валового збору всіх основних агрокультур, що задекларовано в розділі «Заходи щодо збільшення виробництва продукції сільського господарства у 2011-2020 роках» цієї ж Програми? Може тоді варто було б закласти такий важливий показник як врожайність з гектара тих самих цукрових буряків, пшениці, соняшника? І чому в Програмі зростання сільськогосподарського виробництва вимірюється в цінах 2005 року? Немає даних за 2010? В принципі можна хоч в цінах 1913 р. з певним коефіцієнтом, але як зробити тоді Програму зрозумілою та доступною для пересічного мешканця сіл Черкащини?
Згадавши про розділ, в якому йдеться про збільшення сільгоспвиробництва, не можна не зупинитися на одному з абзаців. Після його уважного прочитання, мозок ваш вже не повернеться в нормальний стан. Увага: «Основним із напрямів підвищення стандартів життя населення області є забезпечення продовольчої безпеки, основними цілями якої є збільшення виробництва фруктово-ягідної продукції». Не хочеться коментувати цю побудову, але доведеться, адже критика має бути аргументованою. «Стандарти життя населення» штука ілюзорна, підвищувати їх можна нескінченно, наприклад показуючи по телевізору розкішне життя зірок чи олігархів, а от підвищити рівень життя населення не так просто. «Забезпечення продовольчої безпеки» - поняття із зовсім іншої опери. Воно дуже мало кореспондується зі «стандартом життя». Ну і судіть самі, чи може більш глобальне слугувати механізмом досягнення більш вузького і конкретного? Автори твердження, очевидно, не проходили курс логіки будучи студентами. Напевне, іншому навчались.
Ну і нарешті, держава не володіє (а ОДА не розпоряджається) жодним сільськогосподарським підприємством. Радгоспів більше немає. Кому тоді будуть доводитись «восьмирічні плани» по підвищенню, збільшенню і зростанню? Транснаціональним корпораціям? Фермерам з 10 га? Невже вони самі в цьому не зацікавленні? Про чиї успіхи буде тоді рапортувати виконавець програми? Питань багато, і майже всі риторичні.
Розділ «Консультаційно-інформаційне забезпечення агропромислового виробництва та розвитку села» ввів в мій активний словник нове слово «дорадник». Саме такі фахівці працюють в уже створеній системі «інформаційно-консультаційного забезпечення, до якої входять дорадники й експерти Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Уманського національного університету садівництва, Інституту агропромислового виробництва і Інституту коренеплідних культур НААН України, суб’єктів господарської діяльності і громадської організації «Черкаська обласна сільськогосподарська дорадча служба», інших провідних сільськогосподарських підприємств області». Чому на шию програмі чіпляють структуру, яка вже створена і успішно діє?
А ось чому: «Для забезпечення сільськогосподарських товаровиробників і населення області інформацією постає необхідність у заснуванні й виданні дорадчими службами обласного рекламно-інформаційного щотижневика «Аграрний вісник Черкащини». Ви хочете, щоб ваші податки витрачались на таке? Я теж не хочу.
В розділі «Розвиток фізичної культури і спорту» с поміж окреслених напрямків, реалізація яких і без того є обов’язком відповідних структурних підрозділів ОДА та РДА, є річ, яка варта загальної уваги: «введення посади інспектора з фізичної культури при сільських (селищних) радах для проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи з сільськими мешканцями». Давайте тоді вже і звільненого парторга. Все одно зарплату немає чим платити.
Розділ «Розвиток вулично-дорожньої мережі» є дуже важливим. Саме на це завдання піде левина доля фінансування по Програмі. Хочете чітких цифр запланованих нових доріг, протяжності відремонтованих, кількість світлофорів та пішохідних переходів? А їх немає. Додаток, в якому вони мали б бути не оприлюднювався взагалі. Чи читали його депутати? Ні, як і решту програми.
Так само «коштовним» є розділ «Газифікація та водопостачання». Тільки от незрозуміло. На рівні уряду проголошено курс на зменшення споживання газу. Нам би зупинитися в подальшому сіданні на «газову голку», країна залазить в борги. Продемонструємо державницький підхід? Ні, продовжимо газифікацію. Будемо тягнути мільйонні газопроводи в села, де 100-150 осель-споживачів. Браво.
Забезпечення нормального водопостачання справа дуже важлива. Тут можна ще й заробити, якщо раціонально підійти до використання наших водних ресурсів. Але от біда, ані переліку населених пунктів, ані приблизних обсягів робіт в розділі немає. Замість цього цілі. Наприклад, «зменшення технологічних витрат води та втрат ресурсів, впровадження прогресивних технологій шляхом реалізації пілотних проектів». Яких проектів? Чому пілотних? 8 років будемо пілотні проекти виконувати? На 507 мільйонів?
На «солодке» розділ «Розвиток закладів кіномережі». В дитинстві та юності, автори Програми відвідували кіносеанси в клубах, де над екраном стандартно розташовувався художньо виконаний плакат «Из всех исскуств для нас важнейшим является кино» В.И. Ленин». Відклавшись на підсвідомість, аксіома вождя та вчителя трудящих мас і досі визначає курс наших керманичів в галузі культури. Ні, серйозно, правильний розділ, майже конкретно і порівняно недорого. Тільки от винаходу братів Люм’єр 116 років. А новітній Інтернет 4G найближчим часом має охопити територію нашої країни і забезпечити потужний бездротовий канал передачі інформації. І ніякої «кінопередвижки». Тут і дистанційні форми навчання (уроки і лекції, тести) і покращення системи управління (скайп-наради з сільськими головами) і розвиток торгівлі (інтернет-магазини для селян), і онлайн-консультації з провідними лікарями області (прямо з ФАПу). Утопія? Можливо. Давайте краще «передвижки» профінансуємо.
На останок табличка. В тому самому вигляді, як вона є в Програмі. І ніякого обґрунтування, ніякої деталізації:
Потреба в коштах для реалізації Програми, млн. гривень
Напрями фінансування | Всього |
Розвиток закладів охорони здоров’я | 75,6 |
Розвиток закладів освіти | 157,3 |
Розвиток закладів культури | 235,5 |
Розвиток торговельно-побутового обслуговування | 210,7 |
Розвиток транспортної інфраструктури та зв’язку | 66,6 |
Розвиток закладів кіномережі | 0,81 |
Розвиток вулично-дорожньої мережі | 1669,7 |
Газифікація | 159,3 |
Водопостачання | 507,2 |
Реконструкція та розвиток електромереж | 20,6 |
Всього по Програмі | 3103,31 |
Немає коментарів:
Дописати коментар